ABCC ОБЗОР КРИПТОВАЛЮТНОЙ БИРЖИ

Описание:
Загрузил Мистер Сайлер 14 дней назад
ABCC биржа на которой можно начать торговать как топовый игрок, всё настолько просто. ABCC криптовалютная биржа обзор. Если ты думал что криптовалюта уже умерла, то ты ошибаешься, смотри новый обзор на биржу ABCC, в видео я расскажу как торговать и пополнять и выводить.
Ссылка на биржу ABCC https://abcc.com/at_invitation/share?aff=b7788e
Новостной телеграмм чат https://t.me/cryptotaime
Группа в вк https://vk.com/mrsailer
ABCC ОБЗОР КРИПТОВАЛЮТНОЙ БИРЖИ скачать видео - Скачать
Комментарии к видео:
ABCC биржа на которой можно начать торговать как топовый игрок, всё настолько просто. ABCC криптовалютная биржа обзор. Если ты думал что криптовалюта уже умерла, то ты ошибаешься, смотри новый обзор на биржу ABCC, в видео я расскажу как торговать и пополнять и выводить.
Ссылка на биржу ABCC
Новостной телеграмм чат
Группа в вк
Автор - Мистер Сайлер
ЛЕГЕНДА ПРО ЖАБУ
Стародавня карпатська легенда розповідає, що у давні часи жили собі чоловік Ондраш та жінка Агіца. Чоловік Ондраш був ледачий, нічого не робив, лише їв та спав, а ввечері довго й одноманітно «квакав» на дуді, чим сприяв доброму відпочинку й міцному сну своїх односельців. Жінка Агіца, навпаки, була дуже роботяща і усе господарство тримала на собі. Одного разу вона зібралася у Мукачево на базар. Ондраш теж поплентався за нею. Коли вона спродала дещицю, Ондраш попросив грошей на вино, а нажлуктавшись, завалився спати. Агіца спродалася, накупила потрібного краму й стала будити чоловіка, аби йти додому. Але він зажадав, щоби вона несла його. Жінка терпляче звалила Ондраша собі на плечі й понесла разом з крамом. Але, переходячи вбрід річку, Агіца зупинилася, в неї запаморочилося в голові. Аби не впасти, стала молити МОКОШУ про порятунок. Богиня – охоронниця жінок – вмить опинилася біля страдниці і в гніві зірвала Ондраша зі спини жінки та й вкинула його у воду, перетворивши у тварину з великим черевцем і слаборозвинутими кінцівками. Цю істоту ми й по сьогоднішній день називаємо ЖАБОЮ.
Автор - Ganna Trush
ЛЕГЕНДА ПРО ТАЄМНИЦЮ КАНКОВСЬКОГО ЗАМКУ
Важким громаддям зі сходу здіймається над старим Севлюшем ( Виноградовим) Чорна гора, круто обриваючись до берегів Тиси. На одному з відрогів гори, безпосередньо над містом, височать руїни стародавнього Канківського (Угочанського) замку.
Мовчать руїни, рештки мурів про те, коли й ким його було зруйновано і лише народна легенда розповідає про ті часи, коли він був могутньою пятибаштовою фортецею.
…. Після вбитого повсталим народом розбійника Канко, іменем якого звався цей замок, король Сігізмунд дарує замок барону Петеру Перені. Так як Петер Перені вже мав замок Наляб у Королево, то він дарує його своєму сину, який і стає володарем замку.
Володар Канковського замку Ференц Перені з цього роду був людиною надзвичайно побожною. І тому у підвладному йому місті Виноградові він дозволив оселитися ордену монахів-францисканців, віддавши їм як осідок Канковський замок (який вони перетворили у монастир), збудувавши коло нього ще й храм. Щедро наділив він монахів угіддями, правами і привілеями.
У барона була юна дочка-красуня Илона. Вона теж була дуже побожною, як і весь їхній рід. Юна баронеса часто відвідувала монастир, ходила до храму, слухала казання монахів, розповіді про святих, сповідалася.
Віддавала свій час дівчина і добродійству. її любили убогі й старці. Особливо дівчину любив один дідусь за її простоту, добрі наміри, щедрість. Увесь народ любив її за те, що вона не була зарозумілою, а щирою, цнотливою і вродливою.
І ось одного разу молоденька баронеса зникла. Надаремно її розшукували. У великому горі її батько обіцяв щедру нагороду тому, хто натрапить на слід дівчини.
Проте минали дні, місяці, а про юну баронесу не було ні найменшої вісточки.
Особливо вболівав за нею отой дідок-жебрак, який щоразу, повернувшись із мандрівки, знову й знову розпитував людей, чи не чути чогось про дівчину. Одного разу сталося так, що цей дідусь-прочанин зайшов до монастирської церкви і від утоми там заснув на лавці. А лавки у храмі були з високими спинками, і монах, який замикав церкву, так і не помітив його — зачинив у храмі на ніч.
Вночі дід прокинувся і побачив себе в церкві, але вийти не міг, бо двері були замкнені ззовні. В церкві стояла тиша, і прочанин нараз почув звідкись, наче з підземелля, придушений плач.
Він засвітив свічку і почав шукати, звідки чути ридання. Шукав, шукав, але не міг знайти. А плач не припинявся. Тоді старий вирішив, перехрестившись, увійти до вівтаря, хоч знав, що віруючим туди ходити не можна, а лише священнослужителям. Оглянувши вівтар, він нічого не знайшов, але йому здалося, що звук посилюється коло престолу.
Він почав обмацувати його постамент. І раптом побачив, що одна плита зсунута з місця, … й під нею виявився отвір. Через цей отвір дід вліз під престол і там побачив сходи, які вели в підземелля, під церкву.
Коли він спустився туди, то побачив дівчину Илону, яка жалісно плакала і тужила. Старий відразу впізнав зниклу баронову дочку і почав її умовляти, щоб вона негайно залишила свою в'язницю і він її відведе до батька. Але дівчина безтямними, божевільними очима дивилася в нікуди, руки її були холодні як лід, а сама вона була ніби з мрамору….
Дід зрозумів, що дівчина з горя збожеволіла, й перестав її умовляти. Лишивши дівчину в підземеллі, виліз нагору в церкву, поклав плиту на місце і сховався між лавкями.
Вранці, коли монах відчинив церкву й почали заходити люди, жебрак-прочанин непомітно вийшов І швидко, не оглядаючись, побіг до барона Ференца і все розповів йому.
…. Монахи все лицемірно заперечували. Ні про який потаємний хід і про підземелля й знати не знають. Погрожували баронові карою Божою, якщо він порушить святість храму, й навіть перегородили йому хрестом дорогу до вівтаря.
Але барон Перені їх не послухав, силою увірвався до вівтаря, а звідти через отвір під престолом дістався до підземелля. Там він знайшов свою дочку Илону. Але вона була божевільна й не впізнавала навіть свого рідного батька.
До неї відразу були викликані найкращі лікарі, але вилікувати її вони так і не змогли.
Розгніваний нечуваним злочином, барон Ференц вигнав монахів-францисканців і наказав монастирський храм разом із замком, перетворений монахами у монастир зруйнувати, а монахів які чинитимуть спротив убити і кинути в замковий колодязь Калістрана.
…. І від того часу на тому місці лежать руїни. І коли в зруйнованих мурах у нічній тиші виє вітер, здається, що то плаче й тужить нещасна дівчина Илона.
Автор - Alex Nowak
ЛЕГЕНДА ПРО ЖАБУ
Стародавня карпатська легенда розповідає, що у давні часи жили собі чоловік Ондраш та жінка Агіца. Чоловік Ондраш був ледачий, нічого не робив, лише їв та спав, а ввечері довго й одноманітно «квакав» на дуді, чим сприяв доброму відпочинку й міцному сну своїх односельців. Жінка Агіца, навпаки, була дуже роботяща і усе господарство тримала на собі. Одного разу вона зібралася у Мукачево на базар. Ондраш теж поплентався за нею. Коли вона спродала дещицю, Ондраш попросив грошей на вино, а нажлуктавшись, завалився спати. Агіца спродалася, накупила потрібного краму й стала будити чоловіка, аби йти додому. Але він зажадав, щоби вона несла його. Жінка терпляче звалила Ондраша собі на плечі й понесла разом з крамом. Але, переходячи вбрід річку, Агіца зупинилася, в неї запаморочилося в голові. Аби не впасти, стала молити МОКОШУ про порятунок. Богиня – охоронниця жінок – вмить опинилася біля страдниці і в гніві зірвала Ондраша зі спини жінки та й вкинула його у воду, перетворивши у тварину з великим черевцем і слаборозвинутими кінцівками. Цю істоту ми й по сьогоднішній день називаємо ЖАБОЮ.
Автор - Anja Trush
ЛЕГЕНДА ПРО КАМЯНУ КОЗУ (част.1)
Там, де нині село Фанчиково, колись був пустир. Десь там, на вищих місцях, оралося й сіялося. А про заболочені кусники землі ніхто й не думав. Зарослі терном та глодом низини були справжнім раєм для лисок та зайців. Раз, двічі на рік тут з'являлися когорти великих панів, які приїжджали на лови, а іншим часом звірина жила, як їй любилося.
Було тоді ще мало людей, тож землі було більше, як потребувалося. Кому б спало на гадку робити на мокрому затерненому пустирі, коли вистачало ділянок, що давали добрий урожай.
Неподалік від Малої Тиси було величеньке поле, заросле очеретом, осокою та оситняком. В народі поле називалося Дубітово. Сотні, ба й тисячі диких гусей та качок з року в рік тут гніздилися, ніхто їх не тривожив. Вузькими єтежечками, що проклали собі самі, бігали між високим очеретом бугайці, чаплі, а в час мільйонноголосого жаб'ячого концерту поважно, гідно, наче панії по своєму панству, проходжувалися червононогі бузьки. Дубітово було своїм світом, мочаром, яким мало бути.
Спливали тисянські води, минали роки. Людей прибувало. Орні поля розпадалися на менші й менші нивки. Довелося брати до рук кирку. Настав кінець заростям на цьому недоторканому місці. Того ще було не досить, люди відвели каналами воду і ніде стало раювати водному птаству. Крок за кроком ціле Дубітово перетворилося на орну землю.
….. покійно люди орали, волочили, засівали, збирали врожай, Найтрудніше було боронувати. Аби краще подрібнювати тугий торф'янистий грунт, потребувався тягар. Ставати на борони самим було небезпечно, борони часом наскакували на великі грудки. Тому за тягарі найчастіше служило затверділе велике груддя. Однак воно при підстрибах борін швидко дробилося. А каменя не було далеко-широко в околиці.
Але сталося так, що на зовсім забутому, запущеному місці, куди лишень за великих поводей доривалися води Тиси, один ґазда знайшов у багні великий камінь. Був вій такий важкий, що ледве двоє чолов'яг витягли з ями. Камінь виявився не зовсім звичайним, - дивно обтесаним. Коли з нього зчистили багнюку, стало добре видно, що камінь нагадує живе звірятко. Правда, ноги були відбиті, голова теж. Довго роздивлялися фанчиківці й зійшлися на тому, що то коза, яка чомусь скам'яніла. На відбитій голові добре впізнавалося місце, де колись були роги.
Оглянули люди незвичайний камінь раз, двічі, а потім про нього ніхто не думав. Тільки ґазда, котрий боронував на Дубітові, згадував про кам'яну козу. Ложив її на борону, щоб по роботі скинути на обочину, звідки її сусід візьме при потребі на своє поле.
І мандрувала кам'яна коза на боронах роками, по всіх дубітівських нивах. Взимку відпочивала десь під снігом, і так до нової весни.
(далі буде)
Автор - Іванна Садова
ЛЕГЕНДА ПРО ЗОЛОТО

Багато років тому, може й тисячу, а може й дві, … на горах, що між Лугом, Косівською Поляною й Діловим, була полонина. Влітку там випасалася худоба бичківських багатіїв. Власником полонини був піп Іван.

Одного посушливого літа, коли на пасовищі геть висохла уся трава, аж земля стала голою і вівчарі переганяли овець з місця на місце у пошуках паші, - одного такого літа побачили вівчарі незвичайне джерело, що пробивалося зі скелі. З того джерела текла сонячно гаряча вода і, спадаючи на землю, твердла!!!

Набрали вівчарі тих блискучих грудок і гралися ними. А восени, коли зігнали овець до попівського маєтку, прихопили їх із собою.
Побачив піп у вівчарській тайстрині ті камінці та й питає:
— Звідки таке маєте?
— Се текло долі скалою, панотче, як вода,— пояснив наймолодший із вівчарів.
— А внизу твердло. Ми й набрали для забави...
— Це ж Боже золото! — вигукнув піп.— Боже золото, дурні! Пастухи не знали, що то таке — золото, ані для чого воно, ні що з нього роблять.
Тому не виявили здивування.
— Поведіть мене й покажіть, де воно тече,— настоював піп.

Але тієї осені в гори пізно було йти, бо випав великий сніг.
Ледве дочекався піп весни.
Тільки почав сходити з гір сніг, повели вівчарі панотця на полонину, до незвичайної скали. Золотих каменів було там багато, піп наказав визбират и їх до останнього і йому віддати. Ще й сам збирав.
— Треба шукати ще! — наказав.— Тут буде копальня . ...

Всю скалу перебили, всю землю перерили, знайдене золото панотцеві віддали, бо знали, що лише святий отець має право на ті блискучі камені.

Коли золота уже не стало, піп дав завдання засадити полонину, аби ніхто не шукав на ній золота.

Тепер там шумлять густі ліси. А люди називають і ДОСі ті гори Божими.

Автор - Маша Сутормина
шикарная биржа!! ЛАЙК
Автор - Forshmaher TREASURE HUNT
На первый взгляд неплохая биржа. Надо попробовать...
Автор - Денис Мамонов
Прогрессивная биржа. Очень заинтриговало!!!
Автор - Unsam Unsam
Биржи - это только инструмент. Все зависит от того, как долго криптовалюты будут пользоваться спросом.
Автор - Петр Смирнов
тема крипты для меня сложна, необходимы действительно зарекомендованные биржи... учту)
Автор - Vivaestetika Vinogradova
это очень хорошая биржа!
Автор - Vasiliy Pupkin
класне відео продовжай і ти красава.
Автор - Андрій Демборинський
Топовый контент! ЛАЙК
Автор - Forshmaher TREASURE HUNT
Не слыхал о такой бирже, надо попробовать
Автор - Шерлок ТВ
шустрая биржа я уже представил
Автор - Амалгали Акыньбаевкой
зачётное видео, лайк и колокольчик с меня
Автор - Андраник Залинян
Неплохо, весьма неплохо...
Автор - Hard Shop
Автор - Дмитрий Муравьев
ABCC ОБЗОР
Автор - Вадим Барыков
Статистика видео
140477
Просмотры
10
Дизлайки
7500
Лайки
Подписаться на канал Мистер Сайлер